Володарська О.А., практичний психолог
Заваллівської
школи-інтернат І-ІІІ ступенів
Найбільших успіхів у будь-якій сфері діяльності досягають
держави, які мають високий
інтелектуальний та творчий потенціал нації. Відомо також, що майбутнє людської
цивілізації залежить від реалізації творчої обдарованості людей. У сучасному
світі уже не досить самих навіть широких знань для повноцінної підготовки сучасних
працівників у галузі науки, техніки і виробництва. Потрібно багато людей, які б
не тільки добре володіли б своїм фахом, а й були здатні до творчої діяльності,
спеціалістів високого творчого потенціалу. Частка розумової праці і творчої
діяльності людини майже всіх професій має тенденцію до зростання і зростанні
пришвидшеного. Це означає, що творчі здібності людини слід визнати найістотнішою
складовою її інтелекту, а завдання їх розвитку – одним із найважливіших завдань
у виховній роботі.
Психологічні дослідження, проведені у школах України,
США, Росії, встановили, що майже всі діти мають творчий потенціал, який завдяки
спеціальним і систематичним заняттям дуже ефективно і швидко розвивається.
За Г.С. Костюком, індивідуальні відмінності у здібностях
у дітей проявляються на кожному етапі по різному, відповідно до вікових
особливостей їх психічного розвитку. Так, у ранньому і дошкільному віці вони
проявляються у тому, як швидко діти оволодівають першими предметними діями,
мовою, лічбою, як у них формуються перші уявлення і поняття, як відбувається
перехід від процесуальної гри, що проявляється у маніпулюванні іграшками, до
змістовної, сюжетної ігрової діяльності. Діти, які швидше розвиваються
психічно, раніше включаються у діяльність, у якій проявляється їх прагнення
жити життям дорослих, а тому їх ігри змістовніші, триваліші, в них більше
ініціативи, ніж у дітей з уповільненим розвитком [3].
Базуючись на працях італійського педагога
Марії Монтессорі, Л.С. Виготського ще на початку 30-х років писав «…навчання
виявляється найбільш плідним тоді, коли воно відбувається в межах певного
періоду… цей період називають… сенситивним періодом» [1]. Факти, доведені
Монтессорі, і зараз зберігають усю свою переконливість і всю свою силу. Їй
вдалося довести, що з раннього навчання письма в 4-5 років у дітей
спостерігається таке плідне, багате, спонтанне використання писемної мови, яке
ніколи не спостерігається в наступні роки. І це дало їй привід зробити
висновок, що саме в ранньому віці зосереджені оптимальні терміни навчання
письма, його «сенситивні періоди». У подальшому, на жаль, питання про
сенситивні періоди не досліджувалося, а праці Монтессорі і особливо її цінні
методичні знахідки в нас були забуті.
Слушні висновки
зробив радянський психіатр В.Л. Леві, вивчаючи біографії геніальних людей.
«Реальним виявляється, що геніальність не відхилення. Не аномалія людського
розуму, як дехто схильний вважати, а, навпаки, вища повнота його вияву,
розкриття його можливостей» [2].
У працях
шведського нейробіолога Холера Хідень є чисто біологічне підтвердження явища
незворотного згасання можливостей ефективного розвитку здібностей (НЗМЕРЗ):
«…Експерименти, проведені на молекулярному рівні, свідчать про те, що мозок
потребує для свого повного розвитку, особливо на ранніх стадіях, не лише
відповідного живлення, а й стимуляції. Нейрони, позбавлені будь-якого з цих
факторів, а особливо стимулюючого «навчального» середовища, не можуть виробляти
РНК білкового змісту, не можуть формувати багату мережу волокнистих з’єднань; вони стають, умовно кажучи, порожніми мішками і в
кінцевому рахунку атрофуються» [7].
На Всесвітній
Асамблеї міжнародної організації з питань дошкільного навчання і виховання
(Афіни, 1966) Рене Заззо підбив підсумки багатьох досліджень останніх перед тим
років: «У міру нагромадження спостережень значущість перших років життя
виступила із все більшою силою…виявилося, що перші роки життя характеризуються
багатством, про яке раніше не підозрювали. Точка рівноваги між народженням і
дорослістю припадає на вік три роки» [7].
Торндайк і його
співробітники прийшли в результаті обчислень до такого ж висновку, а саме, що у
віці трьох років людська істота проробила вже
півшляху свого розумового розвитку [6].
Діяльність людей
містить два типи завдань: «старі», розв’язанню яких людину вчили, які вона використовувала раніше
та «нові», яких вона раніше не виконувала і розв’язанню яких не навчилася. Основну кількість робіт
становлять «старі» завдання.
Здібності
передбачають уміння розв’язувати обидва типи завдань і тому мають принципово різні
групи – виконавські і творчі. Розвиток виконавчих і творчих здібностей відбувається
принципово по різному:
а) розвиток виконавчих здібностей спочатку відбувається
швидко, а потім, навіть за сприятливих умов, поступово уповільнюється;
б) розвиток творчих здібностей, навіть за сприятливих
умов, відбувається повільно, і тому його початок є непоміченим, і далі
здійснюється прискореними темпами і може тривати постійно, якщо зберігаються
відповідні умови.
Кожна здорова
дитина має величезні можливості для розвитку як виконавчих, так і творчих
здібностей до всіх видів людської діяльності.
Мозок дитини
особливо швидко росте і «дозріває» в перші місяці життя і до 7 років він уже
становить 90% маси мозку дорослої людини. Це «дозрівання», тобто ріст кількості
нових клітин і особливо автоматичних зв’язків між ними, залежить від багатоманітності
та інтенсивності роботи вже існуючих структур, так і від того, наскільки
стимулюються життям утворення нових. Цей час «дозрівання» і є часом найвищої
пластичності та чутливості до зовнішніх умов, найвищих і найширших можливостей
розвитку. Це найбільш сприятливий час для закладання і початку розвитку всієї
багатогранності людських здібностей. Але у дитини починають розвиватися тільки
ті здібності, для розвитку яких є стимули й умови до моменту цього дозрівання.
Чим сприятливіші умови, тим успішніше починається розвиток. А оскільки в кожної
дитини в сім’ї створюються особливі стимули і умови для розвитку тільки якихось
певних здібностей, то діти із самого початку розвиваються по різному як щодо
складу здібностей, так і щодо успішності їх розвитку. Так в одних дітей можуть
розвиватися лише деякі виконавчі здібності, в інших – можуть додаватися ще й
творчі.
Можливості для
розвитку здібностей, досягнувши в певний момент максимуму, не залишаються
незмінними. Якщо вони «непотрібні», тобто відповідні здібності надалі не
розвиваються, не функціонують, то ці можливості починають втрачатися,
деградувати і тим швидше, чим слабше їх функціонування. Це згасання можливостей
розвитку (НЗМЕГЗ –незворотне згасання можливостей ефективного розвитку здібностей)
є незворотним процесом [7].
НЗМЕРЗ особливо
сильно і непоправно гальмує розвиток творчих здібностей. Незворотність цього процесу
деградації можливостей розвитку породжує думку про вродженість творчих
здібностей, бо зазвичай ніхто не підозрює, що ще в дошкільному віці
відбувається таке «затухання».
Величезна
нерівномірність у розподілі творчих здібностей у людей породжується не тільки
різноманіттям в умовах життя дітей, а й великою різницею у величині асинхроната
(асинхронат – розрив між «моментом» дозрівання і початком розвитку), а наша
бідність на людей із високим творчим потенціалом є результатом незмінних жертв,
які ми приносимо в НЗМЕРЗу в силу традицій і незнання.
Дошкільнята, як
правило, показують багато «нових» завдань, набутих із життя завдань, яких їх не
навчили. Але варто їм піти до школи і почати систематичне навчання, як
кількість «нових» завдань різко скорочується вступ до школи і перехід на
посилене формування виконавчих здібностей неминуче призводить не лише до
зупинки, а й до згасання творчих здібностей, які так яскраво спалахнули.
Проблемне навчання певною мірою сприяє розвитку творчих здібностей учнів.
Цінність
дошкільного навчання вчений вбачав в тому, що саме у цьому віці інтенсивно
розвиваються загальні здібності, які є підгрунтям для набуття дитиною у
подальшому житті спеціальних вмінь та знань. Крім того, в дошкільному віці
відбувається інтенсивне становлення особистості, розкриваються властиві дитині
задатки, нахили [5].
Які б задатки ми не брали, всюди
спостерігається одне і теж: чим старший контингент дітей, тим рідше
зустрічаються здібні діти; і навпаки: чим молодші діти, тим частіше
зустрічаються серед них здібні. Якщо умови сприятливі для розвитку, молодші
діти виграють більше старших, у них можливості для розвитку встигли постраждати
від НЗМЕРЗу менше.
Випадків
раннього розвитку здібностей багато. Вони з’являються в ЗМІ постійно, і всі здаються дивовижними. Але
це свідчить лише про те, що між моментом дозрівання дитини і початком розвитку,
тобто часом, коли вона починає займатися систематичним навчанням лежить великий
простір – асинхронат. З’ясувалося, що читати діти можуть дуже рано – з двох років. До трьох з
половиною років – оволодівають рахунком, а з учінням читати з’являється інтерес
до географічної карти, книжок і навіть шкільних підручників. Раннє оволодіння
читанням, виявляється, веде до грамотного письма, навіть до засвоєння граматики
і синтаксису, дає змогу сформувати неймовірний потяг до друкованого слова і
зберегти його протягом усього шкільного навчання.
Очевидно, в
початковій школі головним є розвиток у дітей виконавчих якостей, а розвиток
творчих – припиняється.
Шкільне навчання
найбільш сприятливо впливає на «нездібних» дітей. Хоч вони розвиваються
повільно, проте їхній розвиток безперервно прискорюється аж до закінчення
середньої школи. Розвиток «середніх» учнів відбувається майже лінійно і дещо
прискорюється тільки до 10-11 років. Найбільш тривожна крива розвитку в здібних
дітей. Стрімкий злет розумового розвитку у перші роки життя раптом зупиняється
і, починаючи з 13 років, крива розвитку не лише піднімається вгору, а й навіть
опускається вниз.
Які ж причини
призводять до цього? Головна – непристосованість самої школи до здібних дітей.
Програми, методики і темп розумової роботи в школі не можуть бути розраховані
навіть на сильних, оскільки тоді слабша половина не буде встигати. А
продуктивність «здібних» учнів у розумовій діяльності в 5 – 10 разів
перевищуватиме продуктивність «нездібних», тому вони працюють на 1/5 або
1/10своїх можливостей. Це дуже тривожне явище. Значить, школа не здатна
створити умови для оптимального розвитку найкращих, багатообіцяючих учнів,
позбавляє їх можливості розквітати вже у 13 років. Які б здібності ми не брали,
всюди спостерігається одне і теж: чим старший контингент дітей, з яким має
справу практик, ти рідше зустрічаються здібні люди; і навпаки: чим молодші
діти, тим частіше зустрічаються серед них здібні, аж до твердження, що «всі
здібні». Природа забезпечила всім здоровим дітям можливість максимального
розвитку. Але ми через незнання або завдяки прагненню створити «щасливе
дитинство», не створюємо для розвитку сприятливих умов і, головне –
запізнюємося з початком цієї роботи!
Про
неправильність спроб поділу людей на «здібних» і «нездібних» та намагання деяких вчених розглядати здібності
як властивість, ніби притаманну лише певній, «вибраній» частині людей
наголошував Костюк Г.С. на думку
вченого, «цілковита нездібність характерна тільки для окремих аномальних
індивідів з найглибшим недорозвиненням центральної нервової системи, яке дуже
рідко трапляється» [3].
Згідно поглядів
Г.С. Костюка здібності просто набуваються, засвоюються як знання і вміння.
Взагалі психічний розвиток особистості являє собою ті «розумові перевороти»,
які виникають у неї внаслідок того, що вона навчається говорити, читати,
писати, оволодіває різними знаннями і вміннями [5]. Тому, позбавивши дитину своєчасного
і повноцінного розвитку вперед у ранньому дитинстві і в дошкільному дитинстві.
Ми тим самим прирікаємо її на все життя на низькі темпи розвитку, на величезні
затрати сил і часу на цей розвиток і на низький кінцевий результат.
Відчуваючи зростаючу
потребу суспільства в розвитку творчих здібностей людини, школа вже почала
робити перші кроки в цьому напрямку. Однак, всі ці результати не можуть бути
відчутними через витрати, які ще в
дошкільний період завдав дітям НЗМЕРЗ.
Про наших дітей
потрібно турбуватися значно раніше, ще до школи, коли НЗМЕРЗ ще не встигне
завершити основну частину своїх згубних руйнувань. Слід підкреслити, що Костюк
Г.С. вважав здібності стійкою рисою кожної особистості. Діти, що відзначаються,
наприклад, високими здібностями на початку шкільного навчання, зберігають його
на всіх наступних етапах [4].
Сучасна школа
готує дітей в основному до виконавської діяльності і розвиває переважно їх
виконавські здібності. Пізнання закономірностей розвитку творчих здібностей і
переборення НЗМЕРЗу (зсув розвитку дітей у бік більш раннього віку) розкриває
величезні резерви для розквіту здібностей, які ми нині хоронимо у дошкільному та молодшому шкільному віці.
Ранній розвиток
творчих здібностей дасть змогу ліквідувати загрозливе здоров’ю перевантаження
учнів, вивільнить їм час для занять важливими видами людської діяльності, для
якої нині його не вистачає. А це в свою чергу допоможе створити умови, які нині
доступні лише одиницям.
Нові дослідження
можуть потягнути за собою великі зміни в галузі освіти. Уже зараз існує рух за
те, щоб розпочинати освіту на першому році життя. Як бачимо, сподіванням
стосовно кардинальних змін в освіті, на жаль, ще не судилося здійснитися.
Список
використаних джерел
1.
Выготський
Л.С. Обучение и развитие в дошкольном возрасте// Избр.
психологические исследования.-М., 1979.- 146с.
2.
Гільбух
Ю.З. Розумово обдарована дитина//Навчально-виховний процес і психічний розвиток
особистості.- К.: Рад. Школа, 1989.- С.307-373.
3.
Костюк
Г.С. Здібності і їх розвиток у дітей // Навчально-виховний процес і психічний
розвиток особистості.- К.: Рад. школа, 1989.- с.307-373.
4.
Костюк
Г.С. Розвиток здібностей учнів у процесі навчання і праці / Г.С.Костюк //
Рад.школа.-1959.-№9.- с.29-39.
5.
Костюк
Г.С.
Ценная книга по психологии дошкольника: Рецензия на книга Эльконина Д.Б.
Детская психология / Г.С.Костюк // Вопросы психологии.- 1962. - №6. -
с.138-141.
6.
Моляко
В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема //Психологічна газета.-
2005. - №6.-с.4-5.
7.
Нікітін
Б.П. Виникнення і розвиток творчих здібностей // Рад. школа – 1994. -
№4.-с.20-22.
8.
Череповська
Н.І. виявлення та стимуляція розвитку творчого потенціалу дітей // Обдарована
дитина. - 2006. - №1. - с.18-21.
9.
Холодна
М.А. Психологические
механизмы интеллектуальной одаренности // Вопросы психологии. – 1993. - №1. –
с.30-33.
10.
Чорна
Л.Г. Психологія забезпечення розвитку творчих здібносте учнів // Психологічна
газета.- 2001.-№2 - с.42-46.
Немає коментарів:
Дописати коментар